Шпаргалка: інженерія підказок
Як формулювати запити до мовної моделі: цілі, ролі, структура, параметри, заземлення й продакшн-звички.
Основи
Підказка = інтерфейс
Модель продовжує текст статистично. Чітка мета, формат і обмеження зменшують здогадки.
Роль і контекст
Хто відповідає (роль), що відомо (контекст), що зробити (задача), у якому вигляді (формат).
Інструкції
Навчання на кількох прикладах
1–3 приклади вводу→виводу вчать формат краще за довгий опис. Приклади мають бути типовими, не крайніми.
Ланцюг міркувань (коли треба)
Попросити кроки міркування для арифметики й логіки; для простого витягу фактів — зайве.
Структурований вихід
JSON / список полів / таблиця — легше парсити в коді. Задайте схему й приклад.
Параметри
Temperature
Низька — стабільніше й «сухіше»; висока — різноманітніше й ризикованіше для фактів.
Top-p / max токенів
Top-p обрізає хвіст розподілу; max токенів — стеля довжини. Разом із temperature керують стилем.
Мультимодальність
Зображення, TTS, відео
Обʼєкт + стиль + композиція/рух; англійські терміни часто стабільніші. Негативна підказка — негативний простір; контрактна підказка — мінімум, що стабільно працює.
Заземлення й інструменти
Заземлення
Дайте джерело в контексті («лише з цього фрагмента») або RAG — менше вигаданих фактів.
Інструменти
Калькулятор, пошук, API — для того, що модель погано «тримає в голові». Опишіть інструмент чітко.
Продакшн
Версії й тести
Зберігайте підказку як артефакт; регресійний набір кейсів; логуйте вхід/вихід без секретів.
Безпека
Не довіряйте сирому виводу в shell/SQL. Захист від інʼєкції підказок: розділяйте ролі system і user, валідуйте дії.